Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 910/18894/16 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого: суддів: Студенця В.І., Бондар С.В., Грека Б.М.за участю представниківпозивача - Шегера І.П., відповідача - Жирний О.С.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз"на постанову від Київського апеляційного господарського суду 26.12.2016та на рішення відГосподарського суду міста Києва 14.11.2016у справі№ 910/18894/16за позовомДочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"простягнення 616 596,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДП "УКРАВТОГАЗ" НАК "Нафтогаз України") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" НАК "Нафтогаз України") про стягнення 616 596,11 грн., з яких 166 605,44 грн. - пеня, 14 941,68 грн. - інфляційні втрати, 15 093,86 грн. - 3% річних, пеня згідно із ст.231 ГК України в сумі 172 850,33 грн., штраф 7% відповідно до ст.231 ГК України в розмірі 247 104,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2016 порушено провадження по справі №910/18894/16 за позовом ДП "УКРАВТОГАЗ" НАК "Нафтогаз України" до ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" НАК "Нафтогаз України" про стягнення 616 596,11 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Спичак О.М.) від 14.11.2016 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" НАК "Нафтогаз України" на користь ДП "УКРАВТОГАЗ" НАК "Нафтогаз України" пеню в сумі 147 074,65 грн., 3% річних в розмірі 13 650,21 грн., інфляційні втрати в сумі 14 941,68 грн. та судовий збір в розмірі 2635,00 грн. В задоволенні позовних вимог про стягнення 172850,33 грн. пені, 247104,80 грн. 7% штрафу, нарахованих на підставі ст. 231 ГК України, 19530,79 грн пені та 1443,65 грн. 3% річних - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Мартюк А.І. - головуючий суддя, судді Алданова С.О., Дикунська С.Я.) від 26.12.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 та рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2016, ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме ст. ст. 530, 610, 692, а також норми процесуального права - ст.ст. 42, 43 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.04.2017.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.01.2016 між ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" (покупець) та ДП "УКРАВТОГАЗ" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) було укладено договір №1602000000 купівлі-продажу стисненого природного газу за допомогою пластикових карток, відповідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти у власність товар та повністю оплатити його вартість (ціну) в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.1.3 договору товаром є газ природний стиснений (метан), газ природний, скраплений або в газоподібному стані (код ДК 016-2010:06.20.1).

Максимальна ціна товару становить 18 960 грн. за 1000 м3, в тому числі, податок на додану вартість - 3160 грн. Сума договору (загальна вартість товару, що планується відпустити довіреним особам покупця) складає 8 872 237,77 грн. з урахуванням ПДВ (п.4.1, п.4.8 договору).

За умовами п.п.5.1, 5.4 договору покупець здійснює попередню 100% оплату заявленої партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Попередня оплата товару здійснюється протягом трьох банківських днів з дати надання постачальником рахунку-фактури, в якому зазначається обсяг та загальна вартість партії товару згідно з заявкою покупця.

Відповідно до п.п.5.2, 5.5 договору оплата за товар здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на особовий рахунок покупця. Підставою для визначення та проведення остаточних фінансових взаєморозрахунків між покупцем та продавцем за фактично відпущений товар у звітному місяці є підготовлений продавцем акт приймання-передачі товару.

За умовами п.9.2 договору у разі виникнення заборгованості перед продавцем, покупець сплачує продавцю, крім суми заборгованості, ще й пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач за договором у період з 31.01.2016 по 31.08.2016 поставив відповідачу товар загальну суму 6 563 497,62 грн., що підтверджується актами приймання-передачі підписаними сторонами без будь-яких зауважень та застережень. Отриманий за договором товар був частково оплачений ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ДП "УКРАВТОГАЗ" НАК "Нафтогаз України", а інша частина грошового зобов'язання покупця була припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог сторін, що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків підписаними сторонами без зауважень.

ДП "УКРАВТОГАЗ" НАК «Нафтогаз України» посилаючись на те, що ПАТ "УКРТРАНСГАЗ" неналежним чином виконало своє зобов'язання за договором, а саме оплатило вартість отриманого товару із порушенням строків оплати обумовлених договором подало даний позов предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача 166 605,44 грн. - пені, 14 941,68 грн. - інфляційних втрат, 15 093,86 грн. - 3% річних, 172 850,33 грн. - пені та 247 104,80 грн. 7% штрафу, нарахованих відповідно до ст. 231 ГК України.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на положення ст.ст. 530, 692 ЦК України наявність у покупця зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту ч.1 ст. 692 ЦК України і не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку ч.2 ст. 530 ЦК України.

До правовідносин купівлі-продажу не можуть бути застосовані загальні положення ст. 530 ЦК України, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з таких правовідносин, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього (Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВСУ від 30.09.2014 у справі № 927/1232/13).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обгрунтованим висновки попередніх судових інстанцій, що обов'язок оплатити отриманий за актами приймання-передачі газ у період з січня по серпень 2016 у відповідача виник з моменту отримання товару. Невнесення відповідачем попередньої оплати за товар, не звільняє його від обов'язку оплати товар після його отримання.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підставами припинення зобов'язань згідно зі ст.ст. 599, 601 ЦК України є виконання, проведене належним чином; зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач неналежним чином, а саме із порушення строків оплати виконав свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача та шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що підтверджується платіжними дорученнями, заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог та актами звірки взаєморозрахунків між сторонами.

З урахуванням викладеного, умов договору та ст.ст. 253, 254, 611, 625 ЦК України, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 147 074,65 грн. пені, 13 650,21 грн. 3% річних та 14 941,68 грн. інфляційних втрат за порушення ним грошових зобов'язань за договором поставки.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 172 850,33 грн. - пені та 247 104,80 грн. 7% штрафу, нарахованих відповідно до ст. 231 ГК України та не передбачені договором, то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з ч.2 ст.231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

В п.2.2 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої ст. 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 ст. 231 ГК України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 28.02.2011 у справі №3-11гс11, від 04.02.2014 у справі №3-14гс14).

З урахування викладеного, суди попередніх інстанцій, встановивши, що позивачем нараховано пеню і штраф за ст. 231 ГК України саме за порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 172850,33 грн. пені та 247104,80 грн. 7% штрафу, нарахованих на підставі ст. 231 ГК України.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків попередніх судових інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положень ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2016 у справі №910/18894/16 - без змін.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Бондар С.В.

Грек Б.М.